Вертепные фантазии

На зимних каникулах мы ездили в детско-родительский лагерь "Вертепные фантазии", организованный волшебницей Наташей Даценко, студия Арт-багаж. Как всегда, было восхитительно!

Очень повезло с погодой. Был снег и мокрый, и сырой. Накатались вдоволь на ватрушке, играли в снежки, строили крепости и даже катались на лошадке.

Что такое для меня детско-родительский лагерь?
- Это возможность на чуть-чуть вернуться в детство.
- Это радость встречи со старыми друзьями и  новые знакомства с интересными людьми, думающими, ищущими родителями.
- Это атмосфера творчества и открытий.
- Это безопасное пространство для детей.
- Это ночные посиделки, мафия и настольные игры
и многое, многое другое. И все это было на протяжении шести сказочных дней.

Поскольку на время проведения лагеря припадало Рождество, тема лагеря была предопределена. Первую половину лагеря мы готовились к Рождеству, дети с родителями делали вертеп, слушали и рассказывали рождественские истории.

Потом построили настоящую украинскую хату, которая принимала юных гостей на вечорници, и стала декорациями для апогея лагеря - спектакля-пантомимы по мотивам Гоголя "Вечера на хуторе близ Деканьки", который блестяще сыграли все участники лагеря: дети и родители.

Для многих это было кульминацией и самым ярким событием лагеря. Работники базы даже поинтересовались нельзя ли пригласить труппу на свои мероприятия - явный успех. Но для меня самым ярким днем было Рождество.

Целый день мы готовились к вечернему колядованию: делали рождественские звезды, ангелов, костюмы, учили колядки. В итоге большая часть детей выучила 7 песен и колядок. Не только выучили, но и полюбили. Все оставшиеся дни, постоянно можно было слышать то там, то тут детское пение. Для меня это был самый светлый, волшебный, насыщенный день. Очень понравилось!

Приведу тут весь репертуар (для себя, что бы на следующий год ничего не забыть). Дети относительно маленькие, поэтому некоторые сократили

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, тітко, пирога.

Як не дасте пирога,

Візьму бика за рога,

Поведу на торжок,

Куплю собі пиріжок.

Небо і Земля (2) нині торжествують. 

Ангели й люди (2) весело празнують. 

Христос родився, Бог воплотився, 

Ангели співають, царіє вітають, 

Поклін віддають, пастиріє грають, 

"Чудо, чудо!" - повідають. (2) 

Во Вифлеємі (2) весела новина: 

Пречиста Діва (2) породила Сина. 

Го-го-го Коза, го-го сірая 

Ой розходися-розвеселися 

По сьому двору по веселому!

Де Коза ходить там жито родить

Де не буває там вилягає!

Де Коза ногою там жито копою

Де Коза рогом там жито стогом!

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте дядьку п’ятака.

Та не давайте копійки

Бо порвуться кишеньки.

Будьте люді гонорові

Дайте гроші паперові!

К слову сказать, люди попались действительно гонорови, за часа полтора наколядовали больше тысячи.  

Ну на прощанье анекдот на злобу дня

Одружилися українка Оксана та росіянин Серьожа, живуть в Росії. На Різдвяні свята Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, показати свої традиції, фольклор. Та Серьожа боїться відходити далеко від хати. Йому казали, що «бандеровци тібя уб’ють»!

Оксана нервую, каже: «От тобі пляшка горілки, пампушки, сало. Іди в село, до людей, скажеш Христос народився, і все буде заразд. Дурні ці твої друзі, що таке тобі розповідали, в нас тут нормальні хлопці, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш як колядують, може й з ними спробуєш!»

Наледве відправили. Проходить пів години, той Серьожа як вривається до хати як навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.

-        Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли?

-        Да я… к нім…. С откритой душой! Пріхажу, бутилу ставлю на стол, гаварю ім, как  ти учіла «Христос нараділся!!!» А оні, всє хором, как закрут «Славімо його!!!», а фіг ви мєня словіте!)))